Переломи

Переломи кісток - одна з найчастіших причин звернення за ветеринарною допомогою. Частими причинами травм з переломами кісток стають авто травми, активні ігри з іншими тваринами, бійки, вогнепальні поранення, у кішок це катотравма (падіння у висоти). Перелом кістки - повне або часткове порушення цілісності кістки при навантаженні, що перевищує міцність ділянки скелета, що травмується.

Симптоми, які вказують на те, що у тваринного зламана кістка:

Після травми відзначають гострий больовий синдром тварина вокалізує (скулить).
Відзначається втрата опорної функції – тварина перестає спиратися на кінцівку.
Можна спостерігати деформацію вільного сегмента кінцівки або відзначити неприродну рухливість поза суглобом.
Можна відзначити наявність набряку у місці перелому.

Як перша допомога після травми необхідно постаратися зафіксувати травмовану кінцівку накласти фіксуючу пов'язку. При неможливості застосування фіксуючої пов’язки, достатньо обмежити рух тварини закривши тварину в перенесенні або у вольєрі. При наданні першої допомоги необхідно пам'ятати про особисту безпеку, оскільки тварина може відчувати біль і може вкусити людину, яка надає допомогу. Для подальшої діагностики та лікування необхідно звернутися до клініки. Для діагностики переломів кісток переважно використовується рентгенографія. Даний метод дозволяє отримати інформацію про вид перелому, наявність уламків та їх зміщення.

(Фото 1.)

Фото 1. Рентгенограма перелому кісток передпліччя.

Також для діагностики переломів та планування оперативного лікування виконують комп'ютерну томографію. КТ є незамінним методом діагностики при переломах хребта, кісток таза, кісток черепа. (Фото 1, фото 2).

Фото1. КТ черепа собаки. Червоними стрілками указані переломи нижньої щелепи.

Фото 2. КТ дослідження кісток тазу. Червоними стрілками вказані множинні переломи кісток тазу та клубової - крижовий вивих

Для правильного вибору методу лікування необхідно класифікувати конкретний перлом.

Переломи можуть бути:

1. Травматичними (отримані внаслідок впливу на кістку навантаження перевищує її міцність).
2. Патологічні - з'являються при втраті міцності кістки внаслідок захворювання. До них можна віднести переломи внаслідок:

Пухлини кістки (Фото 3, Фото 4).
Аліментарний гіперпаратеріоз (Фото 5).
Порушення процесів осифікації (фото 6).

Фото 3. Рентгенограма правої плечової кістки. Патологічний перелом у результаті ураження кістки пухлиною вказано білою стрілкою.

Фото 4. Рентгенограма кісток передпліччя та зап'ястя правої кінцівки. Патологічний перелом у результаті ураження кістки пухлиною вказано білими стрілками.

Фото 5. Рентгенограма кісток тазу та тазових кінцівок відзначається дифузне зниження кісткової щільності, білими стрілками відзначені перелом клубової, стегнової та великогомілкової кістки внаслідок аліментарного гіперпаратеріозу.

Фото 6. Перелом медіального виростка плечової кістки у французького бульдога. Стрілками відзначений медіальний виросток.

З'єднання перелому з навколишнім середовищем. Залежно від комунікації місця перелому з довкіллям, він поділяється на закритий та відкритий. При закритому зламі зберігається цілісність шкірних покривів, і він не з'єднується з навколишнім середовищем.

При відкритому переломі – місце перелому виходить назовні (Фото 7).

Фото 7. Відкриття перелому кісток передпліччя.

За кількістю уламків

1. Простий – лінія перелому ділить кістку на два уламки

Поперечний - перетинає кістку під кутом до поздовжньої осі не більше ніж на 30 градусів (А)
Косий - гол перетину поздовжньої осі кістки становить понад 30 градусів (Б)
Спіральний – окремий випадок косого перелому, при якому лінія перелом викривляється навколо діафіза (В)

2. Клиноподібний – багато фрагментний перелом із частковим контактом між основними фрагментами після редукції. (Г)
3. Оскольчатий - має один або більше повністю відокремлених фрагментів проміжного розміру (Д)
4. Множинний або сегментарний перелом - кістка зламана на три або більше сегментів, лінія переломів не зустрічається в загальній точці. (Д)

Окремо класифікуються переломи проксимальних і дистальних зон метафіза (зон зростання), дані переломи характерні для молодих тварин, що ростуть. Більш докладно переломи проксимальних і дистальних відділів довгих кісток характеризує система класифікації Салтера-Харріса, яка поділяє переломи зони росту на в 6 типів.

Тип I. Переломи, що йдуть через зону росту
Тип ІІ. Перелом, що йде через зону росту і частину метафізу.
Тип ІІІ. Перелом, що йде через епіфіз і зону росту, і в основному внутрішньосуглобові.
Тип IV. Перелом внутрішньосуглобовий, що йде через епіфіз, поперек зони росту, і через метафіз.
Тип V. Перелом, що руйнує зону росту, який не визначається радіографічно, але проявляється через кілька тижнів, коли зупиняється зростання.
Тип VI. Перелом характеризується частковим закриттям зону росту, внаслідок пошкодження частини зони зростання

Після проведення огляду, рентгенографії та класифікації перелому лікарем буде обрано оптимальний метод лікування конкретного перелому.

Методи лікування можуть бути: консервативними та оперативними.

До консервативних методів лікування відносяться пов'язки, що іммобілізують, шини, лонгети. Також при деяких переломах (переломи при аліментарному гіперпаратеріозі, піднадкіскових переломах без зміщення уламків) може бути використаний кліткове утримання. Оперативні методи – мають на увазі фіксацію уламків за допомогою різних металоконструкцій.

Основні критерії вибору методу фіксації.

Внутрішньо суглобові переломи завжди вимагають анатомічної репозиції між фрагментарної компресії для збереження суглобової поверхні, і працездатності суглоба. Переломи по зоні росту, вимагають анатомічної репозиції та фіксації без компресії, щоб не допустити порушення росту кістки. Потрібно видалити імплантати після зрощення.

Для діафізарних переломів з можливістю відновлення кортикальної трубки (поперечні, косі переломи, клиноподібні) після репозиції використовуються методи абсолютної стабільності. (малюнок А)

Основні засади абсолютної стабільності:

Анатомічна репозиція
Між фрагментарна компресія.
Рання опора на оперовану кінцівку.

Для переломів, що не реконструюються, застосовуються методи, які не вимагають точної репозиції і між фрагментарною компресією. Достатнім буде зафіксувати проксимальний та дистальний фрагменти кістки. При цьому необхідно зберегти правильні кутові та осьові параметри кістки (малюнок Б).

Функціональна репозиція
Нейтральна фіксація
Рання опора на оперовану кінцівку

Основні методи остеосинтезу.

Інтрамедулярний – використовуються для фіксації перелому спиці та штифти, які вводяться у інтромедулярний канал. Метод забезпечує відносну стабільність забезпечує протидію зміщуючим (осьовим), та згинальним навантаженням, але не забезпечує протидію силам обертання – кісткові уламки можуть обертатися на спиці. Даний метод рідко використовується в моно режимі, але може бути використаний як додаткова фіксація разом із зовнішніми фіксаторами і пластинами. (Фото 8)

Фото 8. Приклад комбінування інтрамедулярного остеосинтезу з кістковим.

Остеосинтез за допомогою гвинтів.

Для фіксації переломів використовуються різні гвинти. За допомогою гвинтів, встановлених за принципом компресійного (забезпечується стиснення кісткових уламків), можна досягти абсолютної стабільності. Даний метод вкрай рідко використовується в моно режимі, але може бути використаний як додаткова фіксація або для створення між фрагментарною компресією (фото 9 - 10).

Фото 9. Використання стягуючого гвинта для фіксації клубового крижового зчленування вказано білою стрілкою.

Фото 10. Використання гвинта Герберта для фіксації перелому латерального виростка плечової кістки. Вказано білою стрілкою.

Остеосинтез за допомогою спиць та дроту.

Метод фіксації переломів з використанням спиць та дроту Zug – gurtung (використання сил розтягування для компресії). Використовується для фіксації відривних переломів великого вертела стегнової кістки, бугристість великогомілкової кістки, кісточок, кістки п'яти, ліктьового бугра. Метод забезпечує між фрагментарну компресію що у своє чергу створює сприятливі умови для зрощення перелому. (Фото 11 - 12)

Фото 11. Фіксація остеотомії ліктьового бугра за допомогою методу Zug – gurtung. Вказано білою стрілкою

Фото 12. Фіксація великого вертела за допомогою методу Zug – gurtung. Вказано білою стрілкою.

Накостний остеосинтез - для фіксації перелому використовується пластина, яка фіксується до кістки гвинтами. Може використовуватися як для лікування простих поперечних переломів забезпечуючи дотримання принципів абсолютної стабільності (фіксація і між фрагментарна компресія), так і для лікування складних переломів, що не реконструюються, в цих випадках пластина забезпечує умовну стабільність кісткових уламків (Фото 13,14,15). Обмеження для даного виду остеосинтез є інфекція в зоні перелому, відкриті переломи, і неможливість розташувати 3 гвинти у кожному уламку.

Фото13. Фіксація перелому гілок нижньої щелепи за допомогою кісткового остеосинтезу

Фото14. Фіксація перелому кісток передпліччя за допомогою кісткового остеосинтезу.

Фото15.Фіксація перелому кісток передпліччя за допомогою кісткового остеосинтезу.

Позавогнещевий остеосинтез.

Для цього виду фіксації преломів використовуються апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) різних конструкцій (лінійні та кільцеві) (рис 1). АЗФ являє собою систему зі спиць, або штифтів я кі проходять через шкіру скрізь м'які тканини і кістку поза зоною перелому, і систем за допомогою яких вони жорстко фіксуються між собою ззовні (Фото 16, 17, 18, 19).

Показання до проведення позавогнищевого остеосинтезу:

Переломи, що не потребують абсолютної стабільності
Відкриті, вогнепальні, інфікування, складні переломи.
Переломи у карликових собак з мінімальною величиною дистального уламку (неможливо використовувати накістний остеосинтез).
Лікування не зрощення переломів з використання компресійно-дистракційних апаратів.
При необхідності виконання постійного або тимчасового артродезу.

Основні типи зовнішних фіксаторів:

Малюнок 1. Основні типи зовнішніх фіксаторів.

Фото 16 Фіксація відкритого складного перелому кісток передпліччя за допомогою кільцевого апарату зовнішньої фіксації тип 5 (апарат Ілізарова)зовнішньої фіксації тип 5 (апарат Ілізарова)

Фото 17. Фіксація простого поперечного перелому кісток передпліччя за допомогою апарата зовнішньої фіксації 2 типу.

Фото 18. Фіксація перелому гілок нижньої щелепи з допомогою апарата зовнішньої фіксації тип 1а.

Фото 19. Фіксація простого поперечного перелому кісток передпліччя за допомогою апарата зовнішньої фіксації 2 типу.