Бабезіоз

Бабезіоз – найчастіше векторне захворювання собак, переносником якого є іксодові кліщі.
На даний момент відомо кілька видів бабезій, поширених у всьому світі. Так звані великі види: B. canis, B. rossi і B. vogeli мають краплеподібну форму, близько 4-5 мкм у діаметрі, зазвичай зустрічаються парами
Малі види бабезій собак: B. gibsoni, B. annae (також відома, як B. microti-like і Theileria annae), і B. conradae - круглі або овальні, діаметром менше 2 мкм, і зазвичай зустрічаються поодинці.
                   

                    Коли кліщ харчується кров'ю собак, спорозоїти бабезії разом зі слиною передаються в кровообіг і проникають в еритроцити. Протягом повторюваних безстатевих циклів розмноження (мерогонія), мерозоїти бабезії, розмножуючись руйнують дедалі нові еритроцити. Повторна передача інфекції кліщам походить від хворих на бабезіоз собак. В організмі кліща, бабезія розмножується статевими циклами і проникає в органи кліща, включаючи яєчники, тим самим заражаючи яйця та личинки кліщів.
У собак інкубаційний період варіюється залежно від виду збудника. Зазвичай це 2-3 тижні. Наприклад, інкубаційний період B. canis триває 10-21 день, а B. gibsoni - 14-28 днів.

                 Поширення видів бабезій залежить від цього, який вид іксодових кліщів уражає конкретної території. B. canis передається через Dermacentor reticulatus, вид характерний для південної та центральної Європи. Переносником B. rossi є Haemaphysalis leachi, ендемічний вид кліщів для Південної Африки. Переносником Babesia vogeli є Rhipicephalus sanguineus, який зустрічається в Азії, Африці, Америці, Австралії та Європі. Babesia gibsoni - вид характерний для Азії, Північної Африки і іноді Північної Америки та Європи. Його переносниками є Haemaphysalis bispinosa, Haemaphysalis longicornis, та, за деякими даними, R. sanguineus. Доведено, що B. gibsoni може передаватися через укуси під час собачих боїв і трансплаценатрно (плоду в утробі матері) без участі переносників. Це підтверджується досить високою поширеністю серед бійцівських собак. Передбачається, що переносник B. annae, ендемік південної Європи – Ixodes hexagonus. Інфекції, викликані собачою бабезією, не діагностовані у людей.

                Клінічні ознаки бабезіозу можуть бути різними. Тяжкість захворювання залежить від виду бабезії та штаму, наявності інших інфекцій, віку собаки та імунного статусу. При неускладнених випадках бабезіозу, симптоми зазвичай обмежується анемією, тоді як ускладнена форма зачіпає кілька систем органів. Коли еритроцити піддаються руйнації, розвивається гемолітична анемія, що викликає млявість, слабкість, збільшення селезінки і печінки, а також порушення роботи нирок. Основні симптоми: лихоманка, зниження апетиту, блідість або жовтушність слизових оболонок. Супутні симптоми при прогресуванні захворювання: тахікардія, гемоглобінурія, уремія, петехії слизової оболонки, низький артеріальний тиск, як наслідок можлива ішемія, кома і зрештою смерть. B. rossi викликає особливо гостру течію і пов'язана з високою летальністю. Інфекція викликана B. vogeli є найменш тяжкою у дорослих собак, але може викликати важкі симптоми у цуценят, тоді як Інфекція B. gibsoni є хронічною. Собаки з віддаленою селезінкою, як правило, мають більш виражені симптоми. Тварини зі зниженим імунним статусом або курс хіміотерапії, що проходять, мають важкі наслідки захворювання, часто схильні до хронічного перебігу інфекції.

                Бабезій можна побачити у забарвленому мазку крові. Заражені еритроцити часто виявляються з обох боків мазка. У мазку крові, пофарбованому по Гімзу, паразити видно всередині еритроцитів і при морфологічній оцінці можна визначити, чи є Бабезія малого або великого типу. Також рекомендовано визначати вид методами ПЛР, а також з тестами ELISA, оскільки малі види бабезій потребують специфічного та тривалого лікування.
У районах, ендемічних за кліщами-переносниками, собак слід регулярно обробляти акарицидними препаратами. Вклеєних кліщів необхідно прибрати без зволікання, тому що передача захворювання протікає протягом декількох днів, а у випадку B. canis не менше 48год. Захворювання, спричинені великими бабезіями - лікуються Імідокрабом, а також Діміназеном.

                 Малі види бабезій більш складні в лікуванні та вимагають комбінацій антибіотиків та протималярійних людських препаратів, за відсутності гарної відповіді на лікування застосовується комбінація. На жаль, у більшості випадків собаки, заражені малими видами, є довічними носіями даних збудників і залишаються потенційно небезпечними джерелами інфекції для здорових собак.