Бактеріальний міокардит

Бактеріальний міокардит – це запалення внутрішнього шару (оболонки) серця, яке локалізується переважно на ендотелії стулок клапанів і характеризується утворенням специфічних наростів на стулках – вегетацій.

Ця хвороба у собак зустрічається вкрай рідко. У котів навіть рідше  - 0,006-0,018% випадків.

Для того, щоб відбулася колонізація поверхні ендокарда та з’явились вегетації необхідна умова - стійка бактеріємія. Тому, за підозри на ендокардит потрібно шукати системну причину: абсцеси, кусані рани, катетеріндукована інфекція, пародонтит сепсис, тощо.

Вегетації – скупчення фібрину, мікроорганізмів, тромбоцитів, імунних клітин, медіаторів запалення.  Частіше ураження виникають на мітральному клапані та клапані аорти.

Підтвердити діагноз не просто. Необхідний комплексний підхід: збір анамнезу, ретельний клінічний огляд пацієнта, ЕХОКГ, аналізи крові. Рентген, ЕКГ, бак посів крові як додаткові методи дослідження. Але зміни, які можна виявити цими тестами не специфічні, і навіть негативний результат бак посіву не виключає інфекційний ендокардит (близько у 30% випадків бак посів негативний).

Для постановки діагнозу використовують критерії Д’юка. Розрізняють великі та малі критерії.

Великі критерії:

• Позитивний бак посів крові (виділення збудника з 2-х і більше проб крові)
• Ознаки ураження ендокарда (вегетації на клапані, раптова поява регургітації).

Малі критерії:

• Лихоманка
• Тромбоемболія
• септичні інфаркти
• імунологічні прояви (гломерулонефрит)
• багаторазові не стерильні внутрішньовенні ін’єкції

Для постановки діагнозу необхідно виявити два великі критерії, або один великий і три малих, або п’ять малих.

Лікування  - агресивна антибіотикотерапія та підтримуюча терапія.

Прогноз зазвичай обережний ближче до несприятливого. Летальність складає 56%. Коти, на жаль, хворіють тяжче. Причиною загибелі за бактеріального ендокардиту може стати серцева недостатність, тромбоемболія, ниркова недостатність або порушення ритму.