Брахіцефалічний синдром у собак і котів.

Хто такі тварини з брахіцефалічним синдромом? Що саме являє собою брахіцефалічний синдром і як з ним жити, як попередити ускладнення для організму, до яких може привести даний синдром?

Спочатку розберемо, звідки це поняття зʼявилось і чим проявляється.

Брахіцефалічний синдром спричинений генетикою. Це собаки та коти, що відносяться до «короткомордих» порід і народжуються з плоскими мордочками, часто мають вади розвитку у верхніх дихальних шляхах і мають проблеми з диханням. Зазвичай до таких порід відносяться бульдоги, мопси, бостон-тер'єри, французькі бульдоги, пекінес, чау-чау та ши-тцу, персидські та екзотичні кішки, британські і шотландські кішки. Ці породи собак і котів були виведені з укороченими частинами лицьової частини черепа в естетичних цілях, навіть незважаючи на те, що ці деформації призвели до проблеми зі здоров'ям. Метіси цих порід також можуть мати ознаки брахіцефального синдрому.

Брахіцефалічний синдром- це сукупність таких проявлень, як стенозу ніздрів, видовженого м’якого піднебіння, нависаючої носової складки та вип’ячування ларингеальних мішочків.

Виділяють первинні і вторинні анатомічні ознаки брахіцефалічного синдрому:

1.До первинних анатомічних ознак належать: стеноз в носових ходах (43-96%), подовжене піднебіння (86-100%), потовщене м’яке піднебіння, гіпоплазія трахеї, вузькі камери носа, дивертикул стравоходу, носова складка шкіри.

2.До вторинних анатомічних ознак належать: вивернуті гортанні мішечки (55-96%), колапс гортані, ШКТ порушення (блювота, езофагіт, гастріт, гастроезофагальний рефлюкс, 37-89%), бронхіальний колапс, макроглосія (збільшений, потовщений язик), зайва вага. Це може призвести до обструкції верхніх дихальних шляхів у тварин.

Симптоми прояву брахіцефального синдрому у собак та котів змінюються залежно від кількості синдромів та їхньої тяжкості, але в будь-якому випадку це вплине на дихання вашого улюбленця. У більшості легких випадків тварина шумно дихає, хропе під час сну та має виділення з носа (чхання). Через відсутність нормального кисневого потоку через ніс ваш улюбленець може виявити небажання займатися спортом, після невеликих фізичних навантажень дихає з відкритим ротом, виставляючи назовні язик,  або страждати від непритомності. У важких випадках нестача кисню може надати язику або яснам вашого собаки або кота блакитний відтінок. Якщо симптоми не лікуються, роки важкого дихання можуть спричинити вторинні проблеми у собаки, включаючи залишкові ефекти напруги на серце і легені.

Коли тварина, яка має вузькі ніздрі дихає, вона постійно напружується, щоб вдихнути необхідний обʼєм повітря, тому постійно для цього створюється негативний тиск на носові ходи і слизова носових ходів стає гіперпластичною і може викликати обструкцію просвіту. Таке постійне напружене дихання викликає набряк слизової оболонки дихальних шляхів з подальшим хронічним розвитком запалення.

На жаль, не має таких чинників, які можуть вплинути на генетично обумовлену патологію, тому важливо приділити увагу догляду за своїм улюбленцем, своєчасним відвідуванням ветеринарного лікаря і консультації стосовно необхідності проведення хірургічної корекції цього симптомокомплексу.

Діагностика брахіцефалічного синдрому ставиться на основі клінічного огляду тварини ветеринарним лікарем, проведення ларінготрахеобронхоскопії під седацією.

Рекомендованим віком для корекції даної патології є 8-18 місяців.

Поєднання хірургічної корекції та зміни способу життя – найкращий спосіб лікування брахіцефалічного синдрому у собак та котів. Наприклад, Ваш улюбленець має вузькі ніздрі та подовжене м'яке піднебіння. У цьому випадку, ветеринарний хірург може порекомендувати резекцію м'якого піднебіння та розширення носових ходів, коли хірург проводить клиновидну пластику ніздрів та прибирає надлишок та товщину м'якого піднебіння, а потім обрізає його хірургічним шляхом за допомогою леза скальпеля, ножиць або лазера. Також, під час клінічного огляду, ветеринарний лікар може відмітити подовжену і нависаючу носову складку (особливо характерно для собак породи мопс) і порекомендує прибрати її.

Домашні тварини повинні перебувати під ретельним наглядом відразу після операції. Значне запалення або кровотеча можуть зменшити дихальні шляхи, що утруднить або унеможливить дихання. Іноді доводиться проводити трахеостомію (додатковий отвір в шиї), щоб підтримати нормальне дихання тварині, поки набряк не пройде. Домашні тварини зазвичай спостерігаються у лікарні не менше 24 годин. Післяопераційний кашель та блювота часті ускладнення після операції. У хронічних випадках, коли гортанні хряща стали негнучкими, видалення подовженого м'якого піднебіння та гортанних мішечків може не дати достатнього полегшення. Створення нового постійного отвору трахеї в області шиї (зване постійною трахеостомією) може бути єдиним рішенням, хоча є ускладнення, пов'язані з цією процедурою.

Оскільки ожиріння може посилити брахіцефальний синдром, контроль ваги має важливе значення для полегшення симптомів собаки або кота. Обовʼязково переконайтеся, що фізичні вправи не надто напружені для тварини і виконуються в приміщенні або в прохолодні години дня. Ви повинні використовувати шлею замість нашийника, щоб уникнути тиску на дихальні шляхи вашого собаки.

Ні в якому разі, не можна залишати Вашого улюбленця в закритому авто або під прямим сонячним промінням!

Коригувальних чи лікувальних препаратів для контролю брахіцефалічного синдрому немає, але деякі протизапальні препарати можуть забезпечити короткострокове полегшення.

Прогноз після хірургічного лікування добрий для молодих тварин. Як правило, вони дихають набагато легше і значно зменшуються респіраторні ускладнення. Рівень їхньої активності може помітно покращитися. У літніх тварин може бути менш сприятливий прогноз, особливо якщо процес колапсу гортані вже розпочався. Якщо колапс гортані розвивається, прогноз поганий.

Більшість тварин повністю одужують після хірургічної корекції і живуть нормальним життям. Може бути деяке залишкове хропіння і шумне дихання, але, як правило, менше, ніж до лікування.

У котів, як правило, хірургічна корекція брахіцефалічного синдрому і прогнози мають більший позитивний ефект, ніж в собак.