Хронічна хвороба нирок (ХХН) у тварин

Що потрібно знати власникам домашніх тварин про функції нирок, а також про діагностику та лікування хронічної хвороби нирок у собак та котів?

Більшість людей знають, що основне завдання нирок - виводити продукти життєдіяльності з крові, але також важливо знати трохи про те, як це відбувається, що роблять нирки і що змінюється, коли щось йде не так.

Насправді нирки виконують і інші важливі функції, але про них йтиметься в наступних статтях.

Нормальне функціонування нирок

Нирки – це орган, що складається із сотень тисяч функціональних одиниць – нефронів. Кожен нефрон складається з невеликого фільтра (клубочка) та довгого проходу (канальця). Усі канальці згодом сходяться, утворюючи збираючу систему, яка переносить продукти життєдіяльності як сечі в сечовий міхур. Кількість нефронів обмежена. Наприклад, у котів 200 тисяч нефронів у кожній нирці, собака – 400-500 тисяч. Для порівняння, у людини – 1 мільйон нефронів у кожній нирці. Тому ХХН у кішок та собак зустрічається значно частіше, ніж у людей. За статистикою, кожна третя кішка старше 7 років розвиває ХХН і кожен 10-й собака. Пригнічуючим також є той факт, що при повній руйнації нефрону «відростання» нового неможливо.

Коли серце б'ється, тиск у дрібних судинах нирок змушує кров фільтруватись через клубочки. Далі фільтрат, що складається з води та продукти обміну (глюкоза, амінокислоти, електроліти, білки та продукти життєдіяльності) потрапляє в канальці, у той час, як клітини крові та більші білки залишаються в крові. Потім, коли рідина стікає по канальцях, нирки всмоктують воду і речовини, яких потребує організм, що дозволяє продуктам життєдіяльності та надлишку води виходити з сечею.

Що стосується обсягу, більше 99% відфільтрованої рідини повертається в кров і менше 1% виводиться із організму. Можна сказати, що пріоритетне завдання нирок у тому, що вони утримують в організмі корисні речовини, а другорядне – виводити продукти метаболізму.

Основна робота нирок - регулювати та підтримувати стабільний обсяг та склад внутрішніх рідин організму. Сеча, яку виробляють нирки – побічний продукт їхньої роботи.

Ознаки захворювання нирок

Найбільш поширена форма захворювання нирок у собак та котів розвивається дуже повільно і відома як хронічна хвороба нирок (ХХН). Зверніть увагу, що практично всі випадки підвищення креатиніну відразу ж називали хронічною нирковою недостатністю (ХНН), що не є вірним. Важлива відмінність у тому, що довгий період часу, поки хронічна хвороба нирок прогресує, вихованець себе досить добре почуває. У цей період часу, ветеринарний лікар може з різних опцій лікування, тривалий період часу підтримувати хороше самопочуття вихованця. Звичайно, коли розвивається тяжке ураження нирок і ми говоримо про хронічну ниркову недостатність (ХНН), вихованець почувається значно гірше, а варіантів допомоги від ветеринарних лікарів різко стає менше.

На той час, коли хвороба прогресує, нирки можуть бути настільки пошкоджені і запалені, що майже неможливо визначити, що саме стало причиною пошкодження органу. На жаль, оскільки собаки та кішки не можуть сказати нам, як вони почуваються, захворювання нирок часто виявляється на дуже пізній стадії до того моменту, коли власники тварин помітять симтоми хвороби.

Для господаря першою ознакою можливої ​​наявності хронічного захворювання нирок є те, що вихованець частіше писає і п'є більше води.
Ці зміни відбуваються тому, що в міру прогресування захворювання нирок і втрати функціональності більшої частини нефронів, працездатні нефрони, що залишилися, повинні справлятися з набагато більшим навантаженням, що призводить до вироблення більшого обсягу сечі.

Тварина п'є більше, щоб компенсувати втрату надмірної кількості води із сечею. Власнику собаки легше розпізнати ці зміни, звані поліурією (підвищене виділення сечі) і полідипсією (підвищене споживання води), ніж власнику кішки. Оскільки собак зазвичай виводять на вулицю, простіше помітити, що вони стали мочитися більше або навіть справляти потребу вдома, що приверне увагу їхніх власників. Власник також може помітити, що миску для води собаки потрібно наповнювати найчастіше протягом дня.

З кішками трохи складніше, оскільки вони зазвичай не п'ють усю воду з мисок і мочать у лоток. Щоб розпізнати підвищене споживання води у кішки, власнику варто бути дуже уважним, але це трохи легше помітити, коли лоток заповнюється все більшою кількістю мокрих грудочок наповнювача і потрібно чистити його частіше.

Наступне, що відбувається у собак та котів з хронічним захворюванням нирок: коли хвороба переходить у запущену стадію, загальна фільтраційна функція нирок знижується настільки, що продукти життєдіяльності починають накопичуватися в крові. Ветеринарний лікар може діагностувати це з аналізу крові. Два тести на наявність токсинів ("сечовина" та "креатинін") включені в біохімічні профілі крові.

Важливо те, що нирки дуже тривалий час намагаються компенсувати руйнування інших нефронів. Наприклад, рівень креатиніну зазвичай не підвищується до тих пір, поки 75% нефронів не перестануть виконувати свою функцію (а у разі хронічного процесу, по суті, не загинуть). Оцініть масштаб катастрофи: із 400 тисяч нефронів в обох нирках креатинін починає підвищуватися лише тоді, коли залишається лише близько 100 тисяч.

Якщо ветеринар періодично проводитиме аналізи крові в міру старіння тварини, можна буде виявити погіршення функції нирок за послідовним збільшенням рівня сечовини та креатиніну, навіть якщо вони все ще знаходяться в межах нормального діапазону лабораторних значень. Таким чином, щорічні відвідування ветеринара у міру дорослішання тварини можуть дозволити раніше виявити хронічне захворювання нирок.
Нещодавно було запроваджено новий аналіз крові під назвою «симетричний диметиларгінін» або «СДМА», який може дозволити ветеринарам розпізнати захворювання нирок набагато раніше – коли нирки втратили близько 40% своєї функції. Потенційно, тест на SDMA може дозволити ветеринарам виявляти захворювання нирок у собак та котів ще до того, як будуть виявлені зміни у споживанні води та продукції сечі.

Коли захворювання нирок прогресує, сечовина та креатинін підвищуються в крові, власникам домашніх тварин можуть стати очевидними інші ознаки захворювання: втрата апетиту, втрата ваги та поганий стан вовни. Собаки із занедбаним захворюванням нирок часто також відчувають напади блювоти, у кішок це зустрічається рідше.

Коли хвороба досягає точки, при якій тварина втрачає багато рідини з сечею, не їсть і не п'є і, можливо, часто рве, сильне зневоднення, а також хімічний дисбаланс (аномальна концентрація мінералів у крові, надмірна кислотність рідин організму) можуть погіршити стан тварини бути небезпечними для життя, якщо не проводити лікування.

Основна мета цієї статті в тому, щоб власник міг розпізнати ранні ознаки хронічного захворювання нирок і звернутися за допомогою до ветеринару. Якщо хронічне прогресуюче захворювання нирок можна розпізнати на більш ранній стадії, більш ймовірно, що прогресування захворювання можна уповільнити за допомогою терапії.

При оцінці стану тварини з можливим хронічним захворюванням нирок ветеринар спробує визначити розмір нирок, оскільки нирки стають меншими і твердішими (через рубцювання). Багато кішок ветеринар може досить легко оцінити розмір і структуру нирок, тому що нирки часто можна легко промацати (пальпувати) при огляді живота тварини. Однак у собак пальпувати нирки складніше. В обох видів ветеринар може отримати більше інформації про розміри нирок, зробивши рентгенограму черевної порожнини тварини. Ультразвукове дослідження черевної порожнини дозволить ветеринару оцінити як розмір і форму нирок, а й їх внутрішню будову.

Про інші функції нирок та прогресування хронічної хвороби нирок ми поділимося з Вами у наступних статтях.

Відділення нефрології та урології ВК «Зоолюкс»