Сторонні предмети у ШКТ

Усі, хто має чотирилапого улюбленця, рано чи пізно зіштовхуються із його витівками. І, певно, у кожного є список погризених та зниклих речей. Зазвичай дуже молоді тварини схильні гризти та їсти все, що їм здалося достатньо їстівним та привабливим. З віком більшість стає розсудливішою, але, як показує практика, не всі.

Перелік з’їдених предметів насправді безмежний, ці речі не завжди безпечні і не для кожної тваринки такий досвід виявиться приємним.

Отже, що цікаве може проковтнути ваш улюбленець і як це позначиться на його здоров’ї?

Заради справедливості, слід зазначити, що більша частина з’їденого собакою чи котом може успішно перетравитися або ж пройти транзитом та вийти із фізіологічними випорожненнями. Однак, не всі тварини розділяють загальні уявлення про харчову цінність тих чи інших предметів, і трапляється так, що своєрідні кулінарні вподобання можуть привести до серйозної загрози здоров’ю, а під час і життю.

Поговоримо про проблеми, що виникають при поїданні неїстівних, їстівних та умовно їстівних предметів. Що може піти не так і потребуватиме втручання ветеринарного лікаря?

З’їдено забагато за раз.

Зазвичай з’їдається забагато смачних, але не корисних харчів, вкрадених зі столу або сміттєвого відра. Це може загрожувати перерозтягненням шлунку, надмірним навантаженням на шлунково-кишковий тракт та травні залози (печінка та підшлункова). Молодими та здоровими тваринам такі пригоди переносяться відносно легко. І навіть, коли внаслідок таких харчових пригод виникає нездужання, зазвичай достатньо промивання шлунку та/або симптоматичного лікування.

З’їдено завеликий шматок.

Інколи так трапляється під час гри. Але частіше від великої жадібності! Коли, вгледівши потенційного конкурента, або злякавшись хазяїна, що поспішає відібрати «заборонений плід», наш майбутній пацієнт різко ковтає шматок, який ще варто було б розгризти. У разі особливо невдалого збігу обставин, проковтнутий предмет застрягає у стравоході. На першому місці у моєму власному хіт-параді сторонніх предметів у стравоході різноманітні кістки, але трапляються і більш екзотичні варіанти, наприклад, грудка фольги, у яку раніше було загорнуто щось смачне або зірочка від новорічного конфетті. Сторонній предмет, що застряг у стравоході, а частіше за все зупиняються вони у грудній частині стравоходу перед основою серця, викликає дуже сильний дискомфорт. Виникають труднощі із ковтанням та диханням, рясна слинотеча, часте зригування. Щоб підтвердити наявність стороннього предмету у стравоході часто достатньо рентгенологічного дослідження. Рентген зручний швидкістю його виконання та відсутністю потреби в анестезії, але знімок може лише підтвердити діагноз. В той час, як ендоскопічне дослідження стравоходу дозволяє одночасно видалити сторонній предмет. Якщо предмет їстівний і потенційно перетравний, його зазвичай простіше змістити у шлунок, ніж витягти назовні. Таке рішення дозволяє скоротити час перебування пацієнта в анестезії та знизити ризики. Якщо ж їстівною річ не назвати, за допомогою ендоскопа та спеціальних інструментів її можна виявити та видалити. Прибрати сторонній предмет зі стравоходу слід якомога швидше, по-перше, в більшості випадків стан пацієнта не дозволяє відкладати втручання, по-друге, чим довше сторонній предмет тисне на стінку стравоходу, тим вище вірогідність її некрозу, що значно погіршує прогноз пацієнта.

З’їдено щось неїстівне чи/або очевидно небезпечне.

Часто це іграшки цілком або фрагментами, текстильні вироби (ганчірки, одяг, особливо привабливі чомусь шкарпетки), пакувальні матеріали, кісточки з фруктів, у котиків особливою популярність користуються нитки з голками та без, резинки для волосся та дрібні іграшки. До очевидно небезпечних предметів відносяться леза, магніти, батарейки, лінійні структури (нитки, стрічки, мотузки, гірлянди). Природньо, що видалити їх необхідно якомога швидше, але не завжди ендоскопія буде варіантом вибору, адже проходячи зворотній шлях зі шлунку, небезпечні предмети знову пошкоджують стравохід та глотку. Рішення щодо способу видалення небезпечних сторонніх предметів приймається лікарем з огляду на ризики.

У інших неїстівних сторонніх предметів, що успішно пройшли стравохід і потрапили у шлунок, є кілька більш чи менш сприятливих для пацієнта шляхів на вихід.

• Варіант перший, сприятливий: предмет був ретельно погризений у відносно однорідну масу із достатньо дрібних фрагментів – найбільш ймовірно, він має всі шанси пройти транзитом по кишківнику та покинути організм природним шляхом. Існує також шанс отримати його назад, викликавши блювання. Однак, спровокувати блювання у собак і котів складніше ніж у людини. Такі відомі «домашні» методи, як насипати сіль на корінь язика або випоїти перекис водню, по-перше, не завжди приводять до належного ефекту, по-друге, не надто безпечні. Використання солі може посилити зневоднення та інтоксикацію, а розчин перекису може викликати місцеве подразнення і спровокувати сильне запалення шлунку, котам взагалі цей метод протипоказаний. Отже, якщо ви знаходитесь не за сотні кілометрів від найближчої ветеринарної клініки, таких ризиків варто уникнути. У разі необхідності викликати блювання у собаки чи кота, зверніться до ветеринарного лікаря. Існують значно ефективніші та безпечніші препарати.
• Варіант другий, менш сприятливий: неїстівна субстанція була погано погризена і проковтнута великим шматком, проте успішно минула стравохід. Тоді дуже вадливу роль відіграє розмір шматка. Якщо він достатньо великий, то ймовірно залишиться у шлунку, оскільки просто не пролізе через пілоричний сфінктер, щоб переміститися в кишківник. Симптоми, які спостерігатимуться, залежать від розміщення предмета: від блювання «фонтаном» у разі перекривання пілоруса, до ознак хронічного гастриту (знижений апетит, періодичне блювання піною, слизом, неперетравленим кормом). Знаходитись у шлунку сторонні предмети можуть місяцями, що природньо, не сприяє здоровому травленню. На щастя, поки сторонній предмет знаходиться у шлунку, є шанс дістати його за допомогою ендоскопа та уникнути хірургічного втручання.
• Третій варіант, найменш сприятливий для пацієнта: предмет був розгризений на шматки того специфічного розміру, який достатньо дрібний, щоб пройти через пілоричний сфінктер у кишківник і при цьому достатньо великий, щоб у кишківнику застрягти, викликаючи кишкову непрохідність, що є важким і загрозливим для життя станом.

Оскільки, ковтаючи неїстівні предмети, ні собаки, ні коти, не задаються питанням їх ретельного пережовування, будь-який помічений факт поїдання чогось стороннього має стати приводом для візиту до ветеринарного лікаря. Пам’ятайте, що евакуація вмісту шлунку в кишківник відбувається доволі швидко. Час переміщення харчової маси зі шлунку залежить від виду корму, але майже ніколи не буває довше 10-12 годин і в середньому складає від 30-40 хвилин до 3-4 годин. Неможливо передбачити, як швидко стороннє тіло потрапить у кишківник. Тому видалити його зі шлунку слід якомога швидше. Не відкладайте візит до ветеринарного лікаря, не варто гадати, чи того розміру шматок, щоб пройти через шлунково-кишковий тракт самостійно. Якщо сторонній предмет застрягне в кишківник, видалити його можна буде лише хірургічним шляхом. Тому, не зволікайте та звертайтеся до лікаря у будь-який час. У ветеринарній клініці «Зоолюкс» є цілодобова можливість проведення ендоскопічного видалення сторонніх предметів зі шлунку та стравоходу.

Автор статті: хірург-ендоскопіст, Михайловська Євгенія