Отруєння ізоніазидом

Сьогодні ми поговоримо про дуже важливу проблему, яка може виникнути у житті будь-якого улюбленця – про отруєння.

Отруїтися тварина може практично чим завгодно - як сказав Парацельс «Усе є отрутою, та й усе є ліками; і те і інше визначає дозування».

Зараз розглянемо найпоширеніші випадки отруєння і що треба робити у цих ситуаціях. Історично склалося так, що собаки частіше схильні до отруєнь, тому мова сьогодні піде саме про отруєння собак та небезпечні отрути.

Мабуть, найпоширенішою отрутою в нашій країні є Ізоніазид або Тубазид. Це улюблена «зброя» догхантерів.

Що являє собою отрута?

Ізоніазид (тубазид) - протитуберкульозний препарат. У медицині людей застосовується для лікування туберкульозу. Уявляє небезпеку для собак та собачих взагалі.

Препарат швидко всмоктується у тонкому кишечнику, концентрація у крові стає максимальною вже через 1-2 години після прийому.

Токсичний ефект забезпечується за рахунок конкурентного зв'язування з певним нейромедіатором (речовина, яка бере участь у передачі нервових імпульсів), що призводить до того, що нервові імпульси починають безконтрольно поширюватися по нервовій системі і, як наслідок, виникають судоми.

Для собак препарат дуже токсичний, оскільки вони не мають механізмів його переробки в печінці і часом достатньо навіть слідів препарату, щоб викликати важке отруєння.

І як же розпізнати отруєння?

Першими ознаками є:

· Млявість

· Нудота (постійно облизується, часто ковтає)

· Блювота

· Слабкість кінцівок

Після проявів цих симптомів починають розвиватися судоми на кшталт епілептичного нападу. Судоми, як правило, дуже тривалі і практично не припиняються. На цій стадії тварині потрібна термінова госпіталізація.

Ми коротко ознайомилися з цією отрутою, а тепер постараємося відповісти на питання:

«Що ж робити, щоб уникнути отруєння?»

Відповідь досить проста:

1. Ніхто не знає вашого вихованця краще, ніж ви.

2. Якщо тварина схильна до того, щоб підбирати на вулиці з землі – необхідно використовувати намордники із закритим передом (що б тварина не могла нічого з'їсти).

3. Намагайтеся уникати прогулянок біля дитячих майданчиків, сміття, місць, де часто бачать безпритульних собак. Це саме ті місця, де догхантери можуть розкидати отруту.

4. Скористайтеся порадами кінологів щоб навчити тварину НЕ підбирати їжу з землі.

Запобіжні заходи ми розібрали, але припустимо, що ситуація вийшла з-під контролю і тварина все ж таки підібрала з землі щось.

«Він щось з'їв, що робити?»

Найперше, що потрібно зробити, це не панікувати і постаратися відібрати у тварини хоча б залишки їжі. Після цього - вивчити що ж тварина підібрала. Кістки та палки, як правило, небезпеки не становлять, оскільки в них неможливо замаскувати отруту.

Найчастіше отруту ховають у дешевих ковбасних виробах, шматках м'яса, фарші. Якщо ви відібрали у собаки щось подібне, необхідно негайно викликати блювоту. Найкраще привезти тварину до клініки, тому що в клініці у лікарів є препарати, які можуть безпечно спровокувати блювання без шкоди для шлунково-кишкового тракту. Якщо до клініки їхати далеко (більше 20-30 хвилин) можна спробувати промити шлунок у домашніх умовах.

Для цього потрібно змусити тварину випити (залити за допомогою шприца без голки) перекис водню із розрахунку 1-2 мл на кілограм ваги тварини. Тобто для собаки вагою 10 кілограмів потрібно випоїти 20мл перекису водню. Можна трохи збільшити дозу, якщо блювоти не було протягом 10 хвилин після першого випоювання.

Дуже важливо: Перекис має бути свіжим, щойно купленим так як, якщо флакон довго відкритий, то вода може випаровуватися і перекис стає надто концентрованою і може викликати сильні опіки слизової оболонки. Але навіть «свіжий» перекис може стати причиною гастриту.

Після того, як тварина вирве, потрібно звернутися до ветеринара.

Тепер поговоримо про те, що робити, якщо блювоту викликати вже пізно і почали проявлятися описані вище симптоми (слабкість, блювання і т.д). В цьому випадку єдине що ви можете зробити - ввести антидот якщо він є під рукою і якнайшвидше доставити тварину до лікаря.

Антидотом є вітамін В6 або піридоксину гідрохлорид. Профілактична доза - 1мл на 1 кілограм ваги тварини. Його можна вводити підшкірно.

Однак вам потрібно грамотно розподілити час. Наприклад – до аптеки їхати 20 хвилин, а до ветеринарної клініки 10 хвилин. В цьому випадку потрібно їхати відразу до лікарні і не марнувати час. Самостійно вводити антидот потрібно лише якщо ви не можете доставити тварину до лікарні найближчим часом. Але пам'ятайте, що введення антидоту не скасовує візит до лікаря в найкоротший термін.

Тепер розглянемо ситуацію, коли вже розвинулися судоми. Вони можуть з'явитися як раптово для вас, так і дорогою до лікарні після введення антидоту.

Якщо тварину починає трясти - потрібно укласти її набік, акуратно притримувати голову щоб тварина не травмувалося під час нападу і в такому положенні негайно транспортувати тварину в найближчу клініку.

У жодному разі не можна лізти руками в пащу собаці - тварина не контролює себе і м'язи скорочуються мимоволі. З ймовірністю у 99% тварина якщо не відкусить палець повністю, то серйозно травмує.

Також потрібно уникати міцної фіксації кінцівок (не прив'язувати, не намагатися притиснути їх до підлоги) оскільки, як говорилося вище, рухи тварини не усвідомлені і можна легко травмувати суглоби.

Пам'ятайте, що всі описані вище дії ніхто не зробить краще, ніж ветеринарний лікар. Починаючи від промивання шлунку та закінчуючи введенням антидоту. Ця стаття написана для того, щоб у ситуації, коли у вас немає можливості доставити тварину в клинку, ви могли надати першу допомогу своєму улюбленцю і збільшити його шанси на виживання.