Піодерма

Нерідко можна побачити пацієнтів зі "стопкою" бактеріальних посівів і скаргою на те, що "він", цей самий стафілокок, нікуди не дівається, попри неодноразові спроби лікування. У всіх цих пацієнтів, дійсно, в більшості випадків є ознаки піодермії (бактеріальної інфекції), але вона практично ніколи не є першопричиною захворювання. Річ у тім, що шкіра не є стерильним органом і у всіх тварин на ній у нормі присутні бактерії (стафілококи), але в невеликій кількості, і вони не заподіюють жодної шкоди. Захворювання (піодермія) виникає тільки в тому разі, якщо шкіра з якихось причин "дозволяє" бактеріям розмножуватися. І причин тому багато - наприклад, поширеною першопричиною є алергія, особливо якщо це молода тварина або проблема "тягнеться" з юного віку; якщо рецидивуюча (постійно повторювана) піодермія з'явилася в літньому віці, а раніше тварину ніколи не турбували шкірні захворювання, то варто запідозрити ендокринні (гормональні) порушення.

Практично кожне шкірне захворювання, будь то паразитарне або імуноопосередковане, рано чи пізно призводить до вторинної бактеріальної інфекції. Тому лікувати "стафілокок" окремо від основного захворювання не має сенсу, тому що якщо не виявити й не усунути основну причину, піодермія повертатиметься знову й знову.

Піодермія може мати абсолютно різний вигляд, усе залежить від того, який тип ураження шкіри переважає в цей момент.

Усе починається з папул (горбків), потім з'являються пустули (гнійнички), пустули лопаються, утворюються скоринки (струпи), потім скоринки відпадають разом із волоссям і настає алопеція (облисіння).

Усі елементи висипу можуть бути присутніми на шкірі собаки одночасно, і їх, наприклад, буде добре видно на безволосих ділянках (живіт). Але на спині довгошерстого собаки висип часто видно тільки у вигляді струпів, а у короткошерстого - тільки при появі алопеції (своєрідної "з'їденої міллю" шерсті). Іноді піодермія з поверхневої перетворюється на глибоку, і тоді до неї приєднуються вузлики (вузли) і свищі.

Бактеріальна культура зі шкіри не завжди буде інформативною для нас - культура з будь-якої шкіри "виростить" Staphylococcus aureus, тому що він має бути там. Набагато кориснішим для діагностики буде цитологічне дослідження мазка зі шкіри. Це дослідження не займе багато часу, але дасть уявлення про те, чи дійсно це інфекція (наявність запальних клітин, бактерій, фагоцитозу).

Не секрет, що бактеріальні інфекції лікуються антибіотиками, і саме в разі неправильного лікування ми можемо перетворити "нешкідливі" стафілококи, що живуть на шкірі кожної людини, на справді "страшні". Річ у тім, що шкірні інфекції потребують вищих доз антибіотиків, а тривалість лікування має становити щонайменше кілька тижнів. Коли ми використовуємо короткі курси або низькі дози антибіотиків, ми вбиваємо тільки "найслабші" бактерії. Ті, що вижили (які розмножуватимуться далі), можуть стати стійкими не тільки до цього конкретного антибіотика, а й до всієї групи.

Хаотично застосовуючи антибіотики, ми ризикуємо "виростити" резистентну інфекцію (так званий метицилін-резистентний золотистий стафілокок - MRSA), яка буде не тільки джерелом лиха для собаки, а й загрозою для оточуючих, зокрема й для людини.

Проблема антибіотикорезистентності останніми роками гостро стоїть як у медичному, так і у ветеринарному співтоваристві (за останніми даними, щорічно у світі від резистентних інфекцій помирає приблизно 25 тис. осіб).

Щоб уникнути розвитку резистентних бактерій, необхідно суворо дотримуватися таких правил:

• Антибіотики повинні застосовуватися тільки під наглядом лікаря! Необхідно дотримуватися дози та режиму прийому! Не припиняйте прийом антибіотика самостійно, навіть якщо здається, що хвороба минула!
• Антибіотики слід застосовувати тільки в тих випадках, коли без них справді не можна обійтися (наприклад, антисептики, які використовуються, не допомагають, ураження занадто великі/глибокі/"старі" тощо).
• Необхідно виявити й контролювати основне захворювання!