Розмова анестезіолога і власника тварини

Кількість домашніх улюбленців з кожним роком зростає, і серед них більшість хоча б раз у житті стикається з необхідністю анестезії чи седації. Звісно, у власників виникає багато питань і побоювань щодо цього. Чи правда, що анестезія небезпечна для життя та здоров'я вихованців? Чи можна проводити анестезію 20-річному коту? Чи є породи, які погано переносять наркоз? Розберемося в цьому у цій статті.

“Найпоширеніші причини для занепокоєння: ризик летальності, реакція на препарати, розлука з вихованцем, зміни поведінки, адекватність знеболювання, "шкідливість наркозу”

Спочатку розберемося, що найбільше турбує власників щодо анестезії? Більшість із них турбуються про те, що їхній пацієнт може померти. Це зрозуміло. Очевидно, це найгірше, що може статися. Друге місце займає страх перед реакцією на препарати анестезії. Це пов'язано з поширеною думкою про підвищену чутливість деяких порід до анестетиків. А ще всі чули про алергію та анафілаксію.Також власники часто хвилюються про те, як вихованець перенесе розлуку з ними, і що з ним відбуватиметься вдома після виписки. Поведінкові зміни посідають третє місце у списку причин для переживань. Іноді власники переживають за нудоту, біль чи дискомфорт утварин після операції. Це нерідке ускладнення і йому приділяють дуже багато уваги вгуманній медицині. Очевидно, що наші чотириногі друзі не є винятком. Ну і звичайно всіх турбує власне анестезія, як щось загадкове, що відбувається за зачиненими дверима, оповите таємницею, та дуже шкідливе. Про що справді варто турбуватися?

Поговоримо детальніше про кожен пункт.

“За даними статистики у здорових тварин зі статусом АSА 1-2 хоч і не нульовий, але дуже низький ризик летальності”

Почнемо з того, що будь-яке втручання у живий організм не може вважатися абсолютно безпечним. Ризик смерті під час анестезії залежить від багатьох факторів.

Які ці фактори? Ну, по-перше, це тяжкість загального стану. Звернемося до даних статистики. Загалом, за статистикою, смертність, пов'язана з анестезією, тобто кількість пацієнтів, які помирають під час або після анестезії, для собак становить близько 1,7 на 1000. Для котів кількість трохи вища, 2,4 на 1000 пацієнтів. Тепер давайте подивимося, як впливає статус АSА (фізикальний статус залежно від тяжкості загального стану, від 1 до 5) на ризик смерті. У здорових собак (ASA 1-2) ризик становить приблизно 0,05%, у кішок 0,1%. Це ті самі тварини, які надходять на планові операції, у них немає будь-яких системних захворювань, таких як захворювання серця, нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту тощо.

Отже, це досить низький показник, менше одного пацієнта з 1000. Очевидно, що цей ризик не нульовий, але у здорових собак і кішок це велика рідкість. У випадках з більш високим статусом (ASA 3-5), а це наші пацієнти, які мають якісь системні захворювання, що впливають на здоров'я, наприклад, хронічна серцева недостатність, вроджені вади серця, серйозні травми, летальність досягає 0,18-50. %. Якщо пацієнт тяжко хворий, це різке підвищує ризик смерті, пов'язаного з анестезією. Це потрібно розуміти.

“Наявність супутніх захворювань, екстреність втручання, надто маленький розмір та надмірна вага- це те, що ускладнює проведення анестезії”

Наступний фактор ризику - це екстринність втручання. Тут йдеться наприклад про кішок зі сторонніми тілами в шлунково-кишковому тракті, обструкцією уретри, або про собак з заворотом шлунка, автотравмою тощо.

Щоразу, коли ми анестезуємо тварин в екстреному порядку, збільшується ризик смерті, пов'язаної з анестезією. Швидше за все це пов'язано з відсутністю часу на повноцінне обстеження, і ми можемо згаяти щось важливе. З цієї причини сюди можна віднести агресивних тварин. Ми не можемо провести огляд без седації, а це загрожує підвищеним ризиком ускладнень. Що ще впливає ризик смерті за даними літератури? Це вага. Причому як надмірна вага, так і дефіцит ваги пов'язані з підвищеним ризиком розвитку ускладнень.

“Літній вік сам по собі не є проблемою, але є приводом провести більш ретельне обстеження, і потребує більш уважного та дбайливого виконання анестезії”

Це основні фактори ризику. А як щодо віку? Дослідження тут суперечливі, одні дані свідчать про зв'язок ризику летальних ускладнень із віком, інші зв'язку не виявляють. Більшість фахівців таки поділяють другу думку. Але безумовно, чим
старший пацієнт, тим більше ймовірно у нього наявність супутніх хронічних захворювань, зниження толерантності до змін роботи серцево-судинної системи, тощо. Але власне старість це не протипоказання для анестезії.

“Щоразу, коли ми проводимо седацію чи анестезію, існує певний ризик. По суті, ми даємо токсин (зрозуміло ретельно контрольованим чином)!”

Далі розберемо реакцію на препарати для анестезії. Найпідступнішим ускладненням, яке не можна передбачити, профілактувати та надійно діагностувати, є анафілаксія. Однак, є дані, що тільки 1 з 100000 пацієнтів мав алергічну реакцію в період періоду. Більшість побічних реакцій на препарати можна профілактувати. Для цього слід враховувати наявність алергії та індивідуальну чутливість до ліків в анамнезі, уникати призначення великих доз анестетиків шляхом комбінування препаратів та технік анестезії. А також не забувати про породні особливості.

Є ряд нюансів при проведенні анестезії у таких порід собак: боксер, доберман, грейхаунд, бульдог, коллі, шелті та ін. Серед кішок породи британська, шотладська, мейн-кун, сфінкс, норвезька лісова зустрічаються структурні зміни серця, які також потребують обережного поводження з деякими препаратами.

“Обов'язково обговоріть з анестезіологом особливості характеру улюбленця, небажання збривати шерсть та інші нюанси, які можуть вплинути на протокол анестезії”

У багатьох клієнтів дуже міцний зв'язок зі своїм вихованцем, і вони турбуються про те, що їхній вихованець буде далеко від них протягом будь-якого проміжку часу. Насправді більшість собак та котів почуваються абсолютно комфортно в умовах стаціонару. Вони ніколи не бувають обділені увагою та турботою з боку персоналу. Якщо ж пацієнту все ж таки страшно, то іноді ветеринари дозволяють бути йому з власником якомога довше, або вдаються до призначення заспокійливих препаратів. Обов'язково потрібно обговорювати всі нюанси, у тому числі і зовнішній вигляд вихованця після процедури, бо це іноді дуже важливо. З медичної точки зору гоління є обов'язковою умовою для асептики при проведенні хірургії, регіонарної анестезії,
установці катетерів і т.д. А власники найчастіше бачать просто дивну та негарну стрижку.

Як почуватиметься вихованець після виписки?

Звичайно, варіанти, що кіт або собака будуть непритомні, не матимуть рухатися або приймати їжу, виключені. Тварини залишають стаціонар лише за умови повної нормалізації стану. Однак іноді анальгетики викликають у тварин ейфорію або збудження, що може серйозно налякати власників. Такий ефект може спостерігатись протягом доби. Але якщо тварини відмовляється від корму, не хоче гуляти, важко дихає, або поводиться незвичайно, обов'язково зв'яжіться із ветеринаром!

“Якісне знеболювання за рахунок використання регіонарної анестезії, запобіжної аналгезії, інфузії аналгетиків та контролю болю в післяопераційному періоді - запорука успішної операції та задоволеного пухнастика”

Ще одна проблема, яка може турбувати власників, це біль у їхніх вихованців. Справді, бувають серйозні операції з високим рівнем болю і травматизації тканин. До них належать втручання на грудній порожнині, хребті, ортопедичні процедури. Неадекватне знеболювання у цих випадках може призвести до фатальних наслідків. Тому, не соромтеся запитати лікаря про те, які застосовуватимуться препарати та техніки анестезії. Обговоріть також необхідність утримання у стаціонарі у післяопераційному періоді для контролю та лікування болю. Інші неприємності, такі як нудота, блювання, дискомфорт, також легко профілактувати та лікувати.

“Всі зміни життєво важливих функцій ретельно моніторуються, тому в 99% випадків ми можемо впоратися з укладаннями ще до того, як вони призведуть до трагедії”

І нарешті, ми часто чуємо: "я хвилююся, тому що чув, що анестезія небезпечна" або "минулого разу мій кіт дуже важко відходив від наркозу". Це зрозуміло, адже невідомість лякає. Щось відбувається за зачиненими дверима хірургії, а потім вам
виносять вихованця через кілька годин. Якщо виникло ускладнення, часто лікарі не можуть назвати точну причину. Це створює ореол таємничості, що тільки посилює страх. Тут варто сказати, що ветеринарна медицина і анестезіологія не виняток, значно еволюціонувала в останні роки. Вже жодна анестезія не проходить без анестезіолога, моніторів, крапельниць, зігріваючих ковдр та інших важливих речей. Тому, сподіваюся,що скоро таких сумних історій поменшає. А в наших силах зробити анестезію менш таємничою, розповідаючи все, що відбуватиметься з вихованцем, провівши власника через весь процес.

Важливо розуміти, що складання бувають. Деякі бують часто, деякі майже ніколи не зустрічаються, але ми про них знаємо. Ви можете попросити анестезіолога надати вам список можливих ускладнень при даній маніпуляції та обговорити найбільш важливі для Вас.

Ну і в кінці хочу додати кілька слів про людський чинник. Безумовно, люди помиляються, і лікарі не є винятком. Тільки лікарські помилки можуть призвести до сумних наслідків. Профілактикі таких помилок приділяється багато уваги останнім часом. Створюються спеціальні протоколи, чек-листи та інше. Крім того, чим якісніше діагностичне та лікувальне обладнання в клініці, чим досвідченіші анестезіологи, тим менший ризик помилок. Тому варто довіряти здоров'я свого вихованця тому, кому ви довіряєте.

Ветеринарний лікар-анестезіолог
Глаголєва Надія Іллівна